MC Chatterer

Ось таке свято

2011-11-15T10:11:00.000-08:00

Погідний ранок надходив десь із-за далеких Дніпровських заплав.

У прозорому повітрі народжувалась ясна, сонячна гама, наростала, ширшала, набирала на силі й зазвучала на повну потужність лише тоді, коли з-за обрію почало зводитись кругловиде сонце. Диск його, рожевий та великий, випливав сквапно з блакитнявого мева, що слалось над землею, випливав у погідній урочистості, ось відірвався від пружка землі — і безмежний весняний світ відкрився довкола, юний і свіжий.

Повільно йшов через Дніпро, наче простував по звучанню тієї струни все вище й вище, ніби вона вела його й неодмінно мала привести до якоїсь немислимо високої вершини, де він відчує сьогодні найбільше своє вдоволення, втіху, де, зрештою, він тихо й просто зрозуміє те, що так прагнув відчути й зрозуміти в своєму єстві. Повільно йшов, а довколишня весна в цей перший день місяця травня доповнювала високий лад його почувань, вона була немов незвичайним, своєрідним дзеркалом, куди він міг дивитись довго та пильно, дивитись широко розплющеними очима своєї душі й бачити глибоку гармонію та відповідність своїм чуттям.

Потім стояв поблизу Лаври на кручі — саме на тій дніпровській кручі, що бачилась йому щодня з протилежного берега. Перед ним лежала велика ріка, за нею відкривався могутній простір, над яким клубочився туманець. Могутній простір налаштовував на високий лад, і юнак відчував, як у його єстві вивищується й наче тугішає піднесений настрій. Сонце било промінням прямісінько в очі, доточуючи той настрій своєю ясою й теплом...

Згодом, коли вийшов — повз високий обеліск, біля якого палав вічний вогонь, поміж двох рядів могильних плит, чистих і свіжих од ранкової роси,— коли вийшов на майдан Слави, тут уже товпились люди. То там, то сям чулися звуки музики, лунали й обривались, наче різні мелодії не відважувалися вступати в суперечку між собою.

Рівним промінням було заллято майдан, у його лагідній повені плавала й купалась молода зелень дерев, і шпичаста трава в парку чітко горіла на чорному ґрунті. Обличчя людей були радісні, і всі вони — такі різні, такі неоднакові — зараз були схожі між собою, наче їх об'єднував в одне ціле отой переможний мотив радості, що панував повсюдно, й хлопець відчув — раптово, зненацька! — що той мотив радості і його теж прилучає до великої людської спільності, і йому від того відчуття стало надійно та певно.

Сонце підбилось вище, передчуття свята сягало, здається, свого апогею. Звіддалік і зблизька озивалась мідь духових оркестрів, сильні звуки пружно пливли в повітрі — мелодії стикалися, заглушали одна одну, потім чіткіше, переможніше починала лунати якась одна, могутніша. Під звуки музики спалахували пісні, вони теж несподівано обривалися, щоб народитись іще в іншому місці. Юнак цікаво прислухався до того відгуку, який мали в його свідомості голоси людей, збратаних піснями...

Континент Антарктида

2011-10-15T03:59:00.000-07:00

Антарктида... Таємничий і загадковий континент. Куточок планети, що й нині продовжує дивувати вчених своїми несподіванками: тут полюс найнижчих температур, і... разом з тим тут, під товстим шаром льоду, спокійно мешкають мікроорганізми. Над Антарктидою формуються потужні повітряні течії, від її берегів починають свій шлях крижані мандрівники — айсберги, надра материка приховують величезні поклади корисних копалин...

Все це й привертає до Антарктиди увагу вчених, їхні експедиції постійно вирушають неходженими шляхами «країни білого безгоміння...».
Припущення про існування південного материка висловлювалося ще в глибокій давнині.

За кілька століть до відкриття континенту на багатьох картах Світу з'явилось вигадане зображення Антарктиди. Про казкові скарби Крайнього Півдня багато століть мріяли відважні мандрівники. В далекі часи антарктичні води борознили довгі спарені швидкохідні човни героїчного племені маорі (корінних жителів Нової Зеландії). В їхніх легендах і піснях збереглися спогади про дивні південні країни, позбавлені часом сонячного проміння, де море вкрите якоюсь речовиною, схожою на сало.

Першим з європейців у районі Антарктиди побував у 1502 році відомий мандрівник флорентієць Амеріго Веспуччі. В 1520 році до неї наближався Магеллан. Третім був пірат-контрабандист Френсіс Дрейк, який перевозив рабів з Африки в Америку й, уникаючи погоні, заходив у високі південні широти. Але ці мандрівники зуміли проникнути тільки в північну частину Антарктиди.

У XVIII столітті морехідці проникають в глиб антарктичних вод аж до самого материка. Далеко на південь пройшов англієць Джеймс Кук. Він відкрив Південні Сандвічеві острови та інші землі. Але до самої Антарктиди Кук не дійшов і навіть висловив у 1774 році припущення, що материк знаходиться біля самого полюса і майже недоступний. Невдачі спіткали й інші зарубіжні експедиції.

У 1819 році споряджені дві експедиції: одна на Крайню Північ, а друга — на Крайній Південь. До складу Південної експедиції входили судна «Восток» під командуванням Беллінсгаузена і «Мирний» під командуванням Лазарєва. У червні 1819 року, відсалютувавши Кронштадтській фортеці, кораблі вийшли в море.

Відважним мореплавцям випало відкрити південний полярний материк Антарктиду. Берег землі, який побачили члени експедиції, тепер має назву Земля Королеви Мод.

В експедиції Беллінсгаузен проводив наукові спостереження. Були знайдені підводні хребти, що тягнуться від Південної Америки великою територією, а Південні Сандвічеві та Південні Шотландські острови виявилися вершинами підводних хребтів, які виходили на поверхню материка Антарктиди.

Кілометр за кілометром просувалися до невідомої Південної Землі мандрівники, обминаючи плаваючі льодові гори. Досвідчені моряки за певними ознаками встановили близькість землі. Це підтверджувалось глибиною кольору морської води з синьо-зеленої на темну, появою чистих айсбергів і птахів. 16 січня 1820 року екіпажі суден побачили береги Антарктиди...

Значення подвигу російських моряків важко переоцінити, якщо врахувати труднощі плавання в південних водах на суднах, не пристосованих для таких цілей.

Величезні водні простори відділяють Антарктиду від усіх континентів. Наче люта варта, оберігає підступи до неї пояс сорокових, так званих плаваючих шалених широт — численні айсберги, безкраї поля пакового
льоду.
За цими перешкодами, десь на «краю Землі», піднімається Антарктида. В центрі материка на висоті понад три тисячі метрів лежать шість полюсів Землі — географічний, магнітний, геомагнітний, «полюс недоступності», «полюс холоду» і «полюс вітру».